1-ий міжрайонний етнофестиваль “Гуртом ниву зажнемо” відбувся під патронатом Ковельської районної ради. За сценічний майданчик свята обрали урочище “Яновище”, обабіч дороги, яка з'єднує села Грабове та Лапні.
- “У нас в Грабовому місцеві ентузіасти кожен рік відзначають свято зажинок, свято обжинок, колядують та щедрують. А саме на цьому місці сходяться межі п'яти сільських рад двох сусідніх районів — Старовижівського та Ковельського. І ми так символічно вирішили в цьому році провести даний фестиваль...”, - розповідає Сереховичівський сільський голова Ростислав Шиманський.
  Оргкомітет етнофестивалю очолила уродженка села Грабове, а нині — викладач Ковельського промислово-економічного коледжу Ніна Байчук:“Саме в такому масштабі народилася ідея, коли було Різдво, коли ми колядували і щедрували в Доротищах, а потім і в Грабовому, зустрічали в гості представників з Донеччини. І от ідея зажати спільно ниву великою громадою з чотирьох поколінь народилася ще тоді...”.
  Добру справу традиційно підтримав благодійний фонд Степана Івахіва “Патріоти Волині”.
- “Дякую Богу, що сьогодні тут таке дійство відбувається багато дітей прийшло. Адже на Петра й Павла, споконвіку, завжди були зажинки. Щастя всім, здоров'я! Благополуччя! І фонд “Патріоти Волині” завжди буде з хліборобами. Зі святом усіх!”, - каже gомічник народного депутата Володимир Бащук.
  Як і кожну добру справу фестиваль розпочали з молитви. За народною традицією під час святкового молебню відбувся старовинний обряд зажинок — свято першого снопа.
  Женці в полі — учасники фольклорного гурту “Передзвін” з села Грабове. Сам обряд вони записали від старожилів.
- “Вони розказували, показували — як жали, як робити перевесла, як в'язати снопи і т.д. І саме основу цього обряду ми взяли від старожилів... Долучаємо молодь нашу обов'язково, наших онуків. Дуже любимо записувати автентичні пісні, знаємо їх багато і стараємося навчити молодь. Щоб наші традиції не забувалися...”, - розповідає жителька села Грабове Катерина Калинчук.
  На етнофестиваль завітали більше десятка самодіяльних фольклорних колективів. Артисти з Тойкута відкривають концертну програму пісенно-обрядового форуму.
- “Співаємо ми вже давно. В основному в нашому репертуарі українські народні пісні — веселі і сумні. От сьогодні нас запросили на обряд обжинок. Ми дякуємо за таке запрошення. Дякуємо всім організаторам і — дай, боже ниву зажати, а ще краще — дай Боже завершити збір врожаю!”, - говорить директор будинку культури села Тойкут Валентина Іллюшик.
  За концертним майданчиком розкинулось пшеничне поле. Уже зовсім скоро тут загуркотять комбайни.
- “Зажинки і початок жнив — це результат нашої річної роботи. З дня на день підуть в поле комбайни, готуємо елеватори. З радістю зустрічає це свято. Зберемо хліб — і буде цілий рік нам роботи. Зокрема, на ковельському хлібокомбінаті — буде хліб, булка, пиріг. Буде все, щоб люди споживали...”, - говорить директор ПАТ “Ковельський хлібокомбінат” Іван Смітюх.
  У танці кружляють старі й малі. На фестиваль люди прийшли цілими родинами.
- “Ми на свято прийшли з нашою великою родиною: з моїми племінниками, похресниками — в мене їх дуже багато. З чоловіком та сином. Дуже весело на нашому фестивалі...”, - ділиться враженнями жителька села Грабове Вікторія Лазарук.
  Пані Євгенії Ісюк пішов вже 87-ий, а її барабан чути на обидва сусідніх села: “Граю, з дитинства у мене музика була в хаті. Брат мій грав добре — на баяні, на скрипці. От і я від нього навчилася. Скрізь їздила, таких сіл немає — де б я не була...І в Луцьку я виступала — талант такий був...”.
  Етнофестиваль — це й виставка талантів майстрів народних ремесел. Олена Місюра з сусіднього села Доротище привезла на ярмарок свої ляльки-мотанки: “Я брала участь в конкурсі “Кращий за професією” і було таке завдання - зробити ляльку-мотанку. І мені це сподобалося. І так пішло далі. І це вже мої ляльки є в Білорусії, в Італії, в Польщі... А сьогодні мої ляльки поїхали у Францію...”
  Завдяки родині Гутієрез із Франції 1-ий міжрайонний етнофестиваль став і міжнародним. Пані Валентина Гутієрез (дівоче прізвище Лісь) — родом з цих місць. А от для її чоловіка Філіпа та сина Мішеля все тут — екзотика.
- “Нам все тут дуже подобається. Це мій чоловік і мій син... Дуже красиві голоси в артистів. І гарно співають. В'язанки дуже красиві. А сину теж подобаються пісні... ”
  Окрім пісень та жартів на святі було багато смачних страв, якими щедро частували у кожному з куренів. Люди вітали один одного зі святом. Посміхалися. Бажали добра і благополуччя. Своїй родині. Селу. Україні!